Пам'ятаємо своїх героїв!

28.04.2015 10:54

Війна залишила нам в пам'ять тисячі героїчних сторінок. .Перелистуючи іх, серце неодноразово завмирає перечитуючи героїчні подвиги. Роки швидкоплинні, не підвладні часу. Йдуть та летять стрімко, нікого не запитуючи, ні на що незважаючи. І скільки всього було за ті прожиті роки! Ось уже і 70-річчя Перемоги будемо святкувати. Все менше ветеранів війни залишається, йдуть вони від нас у інший світ. Доземно схиляємо голови, навіки прощаючись з ними. Це вони, наші батьки, діди, прадіди визволяли нашу землю, це вони були на війні і боронили нас.

Серед тисяч героїв Великої Вітчизняної війни я хочу свою розповідь присвятити своєму  дідусеві - Норко Івану Михайловичу ( 3 січня 1916 р.- 24 листопада 2007 р.). З самого початку війни і до її останніх днів він був на передовій. На фронт потрапив у жовтні 1941 року, пройшов бойовий шлях від Дніпра до Ельби. Особливо дідусеві запам'яталась Сталінградська битва, яка була однією з найважливіших подій Другої Світової війни (1942-1943 рр.). Оборонні бої у сталінградському напрямку тривали 125 діб. Дідусь розповідав, що перемога під Сталінградом дала початок докорінному перелому у війні. Він отримав нагороду "За оборону Сталінграда". В цих боях його було  серйозно поранено. Кілька місяців провів у госпіталі. А далі знову фронт. Воював на Рівненсько- Луцькому напрямку. Наступ відбувався у складних умовах заболоченої місцевості і бездоріжжя.

У 1944 році приймав участь у Корсунь-Шевченківській операції. Згадував, якою дорогою ціною діставалась перемога в Україні. Під час цієї битви його груди прикрасив Орден Слави ІІ-го ступеня. Війну закінчив на Ельбі. Та головне, що з того пекла він вийшов живим. "Я - везучий", - казав дідусь.

У 1945 році дідусь повернувся в наше місто Дубно з сім'єю і прожив тут усе своє життя. Приймав активну участь у відбудові міста, працював вчителем у школі №8, а пізніше - директором трудової колонії. Він став Заслуженим вчителем України, за що отримав нагороду. На 91-му році свого життя дідусь помер, але пам'ять про нього буде завжди жити у моєму серці. Я пам'ятатиму його великі справи, які принесли мир та злагоду нашому народу і моїй родині. Тож пам'ятаємо своїх героїв!    

Написала користувачка бібліотеки  Юлія Гримак.