Письменники і поети Дубенщини
ГАЛИЦЬКА ЯРИНА
«А я навчилась розуміти вітер,
Пташиний спів і мову пелюсток,
Строкатий світ навчилася любити
Від бадилини до зірок».
Галицька Я. Три ключі: Поезії. – Львів-Дубно: Джерело, 2004. – 83 с.
Козловська І.Я – хризантема: Лірика. – Дубно, 1991. – 28 с.
Козловська І. Дощ золотий... : [Вірш] // Вісн. Дубенщини. – 2001. – 8 черв.
Галицька Я. З нових поезій // Вісн. Дубенщини. – 2003. – 9 жовт.
Ярина Галицька: Вірші//Український вісник: альманах. – Львів – Дубно.-2004.
Галицька Я. Земне і небесне : [Оповідання]// Укр. вісник. – Львів – Респ. Комі- Дубно.-2005-2006.- с.129 – 132.
Галицька Я. Українцям : [Вірш] //За єдність.- Луцьк.
КИРИЧЕНКО НАТАЛІЯ
Народилася Наталія Анатоліївна Кириченко в місті Дубно у 1974 році. Навчалась у Дубенській середній школі №7. Згодом продовжила здобувати освіту у Рівненському педагогічному інституті за фахом вчителя образотворчого мистецтва і практичного психолога. З 1995 року працювала викладачем образотворчих дисциплін у Дубенському училищі культури та мистецтв у відділі декоративно - ужиткового мистецтва. Починаючи з 2004 року – працює викладачем кафедри віхології РДГУ.
Одружена, виховує сина і донечку. Захоплена своєю роботою. Почуває себе мисткинею більше, аніж науковцем.
У творчому доробку має збірку „Коли цвітуть абрикоси” (2005 р.) та „Молитва матері” (2010 р.). У новій, третій, збірці оповідань „Райські яблука” (2012 р.), адресованій дітям молодшого та середнього шкільного віку, авторка висвітлює різні життєві історії, в які може потрапити кожен із нас. Адже всі дорослі були колись гарненькими хлопчиками та дівчатками. І хоч вони зараз страшенно заклопотані, та кожен із них обов’язково повертається срібними стежками крізь роки в своє дитинство, де було солодко і затишно, мрійливо і просто радісно. Щоб зачерпнути пригорщню сил і емоцій, надії і любові, чогось чистого і непідробного, як посмішка мами. Пам’ятаймо: дитинство не повторюється! Але, якщо воно багате на спомини, тоді саме життя людини стає багатим і плідним. Саме дитячі роки постають невичерпною криницею, до якої повертається кожен із нас.
У книжечці „Райські яблука” Наталія Кириченко з любов’ю веде росянистими стежками у дитинство і з життєвою мудрістю пояснює вчинки героїв. Одним із таких є хлопчик Василько з оповідання „Два добрих дні”, який почав вітатися на вулиці з незнайомими людьми, чого раніше ніколи не робив. І від цього хороше ставало на душі і день був вдалим.
Герой оповідання „Тамагочі, або де знайти справжнього друга” – Микола, запам’ятається дітям тим, що він так і не знайшов для себе вірних друзів. А завдяки своїм товаришам ще й втратив таку цікаву іграшку, як Тамагочі.
Довідаються малюки і про той прикрий випадок, що стався з Наталею та Андрієм, які з мамою і татом приїхали відпочивати на море (оповідання „Персики”).
Оцінять вчинок діти подружок Поліни, Ольги, Сніжани та Наталі (за оповіданням „Райські яблука”). Повчальними для них будуть також оповідання „Тисяча і одна неприємність”, „Пригода”, „Різдво”, „Подарунок”, „Кихлики”.
КОМІСАРУК ЄВГЕНІЯ
Народилася в селі Уїздці Млинівського району, що на Рівненщині у 1958 році. У 1975 році закінчила навчання в Малинській середній школі. Навчалась у технікумі радянської торгівлі в місті Рівне. У 1982 році переїхала на постійне місце проживання у місто Дубно, де мешкає понині. Енергійна, оптиміст, лірик. Часто друкується в періодиці. Видала власні книги поезії та прози для дорослих та дітей – «Подарунок з Сибіру», «Тримаю небо», «До нас прилетіли лелеки», «Біль душі», «Запитую серця твого», «Солоний дощ», «Корівка сміється», «Зимова казка», «Зайчик – загайчик».
ОТТОВ МИКОЛА
Провідник : роман / Микола Миколайович Оттов.– Рівне : Дятлик М. С., 2014.– 283 с.
У романі Миколи Оттова «Провідник». йдеться про життя і діяльність національного героя, провідника ОУН Степана Бандеру. Його постать у творі не ідеалізується, лишень помірно висвітлюється у вирі визвольної боротьби від окупантів упродовж свідомого життя героя – Провідника Нації.
Своєю темою роман є актуальним для сьогоденних подій.
Книга видана за грошової допомоги партії Юлії Тимошенко, на пожертвенний кошт мешканців м. Дубна, прихожан УГКЦ «Вознесіння Господнього», Дубенської міської ради (за сприяння секретаря Андрія Хижняка), кошти діаспори США: Євгена Репети, Євстахія Гаврилка, Тетяни Петрини.
|
Історія життя Митрополита Андрея Шептицького
|
|
«Митрополит» - роман дубенського письменника Миколи Оттова про видатного священика Української Греко-Католицької Церкви, Митрополита Галицького, громадського і церковного діяча, мецената Андрея Шептицького (1865-1944). Це розповідь про непересічну постать Владики, про його важкий життєвий шлях від дитинства до старості, про тернії, які він гідно подолав, із великої любові до Бога й людей. Автор книги проведе читача через сподівання і прагнення героя, через біль за пригніченого владою українського народу, через щасливі злети у бажанні стати посередником між Богом і людьми, через боротьбу за справжню Віру – за Вселенську Церкву. Як Глава Української Греко-Католицької Церкви Шептицький своєю наполегливою діяльністю домагався, щоб український національний рух дотримувався засад християнського патріотизму, а Церква відігравала роль духовного і морального авторитету для українського народу. Адже метою життя Митрополита була єдність Української Церкви та побудова Української Держави, "наділеної християнською душею". Книга актуальна, бо останнє передбачення блаженного Митрополита Андрея Шептицького було про те, що «Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо розвинутим державам». |
Оттов М. Митрополит : роман / М. Оттов. – Рівне : М. Дятлик, 2016. – 244 с.
Детальніше тут: https://m-ska-b-bl-oteka-f-l-al-2.webnode.com.ua/news/tse-znayut-dorosli-i-diti-knizhkova-krajina-najkrashcha-u-sviti/
Пшеничний Микола
Микола Пшеничний народився 19 липня 1954 року в селі Молодаво Дубенського району на Рівненщині.
Закінчив філологічний факультет Рівненського педінституту у 1975 році. Був директором середньої школи, кореспондентом газети "Червона зірка", з 1990 року - редактором видавництва "Наш край", з 1993 року - "Край" в Дубні. Нині працює науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника м. Дубно. Активно друкується на сторінках районних, обласних, всеукраїнських видань. Член Спілки письменників України з 1985 року.
У 1980 р. - учасник Всесоюзного фестивалю молодої поезії в м. Кизимі (Тувинська республіка), різних республіканських нарад молодих поетів. Лауреат Тувинської республіканської молодіжної літературно-мистецької премії, Рівненської обласної літературно-мистецької премії ім. Бориса Тена та літературної премії-стипендії штату Нью-Джерсі (США).
Микола Пшеничнй автор різножанрових художніх та художньо-документальних книг: "Сьомий материк" (1982), "Межа" (1986), "Осторога" (1988), "Калиновий рушник" (1989), "Чорно-білий світ" (2001), літературного портрету "Григорій Дем'янчук" (2001).
Сам автор справжній відлік творчої діяльності веде від грудневої публікації 1969 року в одній з обласних газет. Це вже була серйозна поезія:
Я тих люблю, хто словом не лукавить,
І хто, відкинувши жалі,
На герць зі злом стає не задля слави,
А задля Правди на землі
Твори письменника публікувалися в перекладах російською, білоруською, болгарською, бурятською, тувинською, туркменською та іншими мовами.
В особі Миколи Пшеничного до літератури прийшов поет загостреної соціальної проблематики, чистого джерельного голосу.
Автор вдається до несподіваних образів і співставлень, вміє сказати по-своєму, створити незвичні і водночас природні образи. В його творчих доробках боротьба проти чорних бід, безгосподарності, за зелене вбрання отчої землі, за справедливу долю і історію свого народу.
"Сьомий материк" (1982) за тематикою книга про рідний край: це рідне село Молодаво, річка, прибережні рослини, ліс; про сільського дядька, який з гільзи майструє синичник, про безрукого млинаря, що верховодить на вітряках. За пафосом "Сьомий материк" збірка наступальна. Тут лунає тривожний голос поета на захист "сьомого материка", материка материнської пісні, чистої річки, неповторної краси поліського села. Поета турбує безлюдність села, те, що зникають народні пісні, "схлипує мазутом, зітхає" річка, не росте більше на берегах лепеха. . . Це окремі вірші, але разом з назвою збірки вони створюють чітку проблематичну спрямованість книжки.
Микола Пшеничний не мислить свого життя без доріг, бо саме в дорозі, признається він, народжується більшість його поезій.
Шляхи рідного краю явили йому сліди велета слов'янської культури, друкаря Івана Федорова, образ якого по-філософськи трактований поетом у поемі-фресці "Межа", що вийшла окремою книжкою у 1986 році у Львові. Автор зумів відтворити історичний колорит і вивів узагальнюючий образ творця.
На його робочому столі сходяться докупи записи, зроблені у Литві і Білорусії, на Саяно-Шушенській ГЕС в Кос-Аралі, у Грузії і в Туві, в горах Саянах, тож чи не символічна назва його збірки "Мости"?
"На відстані біди" - поетична метафора однієї з поезій Миколи Пшеничного - характеризує його нинішню активну позицію як людини і громадянина. Пише про біди і болі наші, про землю отчу, її славу і сум, не минає гострих тем сьогодення. Його поезії притаманна гостра політична відвертість: "Вже стільки набалакано, вже стільки натрибунено", "Бійся блюдолиза, який шанує мед, але - не бджолу", особистий біль від того, що не все в Україні робиться так, як бажалося, як сподівалися тоді, коли вперше спалахнула зоря незалежності. Микола Пшеничний редагував антологію сучасної польської поезії "Інше прохання" київського літератора Станіслава Шевченко.
Як перекладач, був гостем найбільших міжнародних поетичних фестивалів у Польщі. Брав участь у локальних літературних семінарах, для перекладу вибрав такі вірші, що збагачують, а інколи доповнюють українську літературу. Це відомі поети: Ян Твардовський, Мечислав Чайковський, Олександр Навроцький, Кристина Конецька, Ян Леончук, Анна Залевська, Мар'ян Завалко. Є тут і ще одне цікаве ім'я - Кароль Войтила - не хто інший, як Папа Римський. В збірці вміщено уривок з поеми "Пісня про Бога незримого" та "Каменоломня" (фрагмент). Земляки відомого сучасного письменника гордяться, що Микола Пшеничний мав честь правити поезію самого Папи Римського.
Микола Пшеничний - нині відомий письменник і, що найцікавіше, популярний і плідний видавець. Удвох із дружиною, поетесою Любою Пшеничною, у вересні 1990 року заснували на Дубенщині видавництва "Незабудка", "Наш край" (пізніше "Край"), видрукував майже дві сотні книг рівненських, київських, львівських та зарубіжних авторів. Завдяки Пшеничним до читачів прийшли як збірки молодих літераторів краю, так і маститих.
М.Пшеничний, як громадянин і депутат Дубенської міської ради, свого часу багато зробив і робить для утвердження українського, народного в краї, зокрема в культурі, літературі, мистецтві. "Я жив далеко не останнім, хоч першим теж зізнаюся, не був..." - це теж зізнання в поетичних рядках.
Сьогодні автор сповнений творчої наснаги і літературних задумів. За його словами: "Готових творів різних жанрів у мене є на кілька книг". Тож шанувальники його творчості ще матимуть не одну нагоду зустрітися з Миколою Пшеничним.
Пшеничний М. Григорій Дем'янчук: Літературний портрет. - Рівне: Азалія, 2001. - 44 с.
Пшеничний М. Душа. Поезії. – Рівне,2007. – 144 с.
Пшеничний М. Межа: Поема-фреска. - Львів: Каменяр, 1986.-42 с.
Пшеничний М. Осторога: Поезії. - К.: Рад. письменник, 1988. - 103 с.
Пшеничний М. Сьомий материк: Поезії. -К.: Молодь, 1982.-64 с.
Пшенична Любов
«Не вмію я жити впівсили, впіврадості…»
«Я – та, що йде по струнах золотих,
Торкає в душах сонячне проміння.
Прости, о Боже, це святе невміння –
Сказати те, про що не кожен встиг…»
Любов Пшенична
Любов Антонівна Пшенична народилася 29 червня 1955 року в селі Закриниччя Баранівського району Житомирської області в сім’ї колгоспників. Закінчила дошкільне відділення Рівненського педагогічного інституту. Працювала у Каноницькій середній школі Володимирецького району. З 1980 року – вихователька Мирогощанського дитсадка Дубенського району. У Дубенському районному Будинку дітей та молоді очолювала відділення МАН, опікувалась обдарованими дітьми. Викладач історії світової та вітчизняної культури у педагогічному коледжі. Як просвітянка, часто виступає у вищих навчальних закладах, школах, дитячих садках. За власними сценаріями веде свята мови, творчі вечори, пропагує українське слово серед молоді. Відмінник народної освіти України, вихователь-методист. Нині – на творчій роботі. Очолює Дубенську регіональну організацію Національної спілки письменників України.
Перші твори надрукувала ще в шкільні роки. Публікувала свої твори в альманахах і збірниках, була редактором просвітянського журналу «Незабудка». Авторка книг «Чорногузики» (1988), «День народження сопілки» (1990), «Весела абетка» (1991, 1993), «Боря з Мухоморії та його друзі» (1991), «Дитейка» (1992), «Картопляна історія» (1992), «Сонна лічилка» (1992), «Босоніж по материнці» (1995), «Вогник на калині» (2001), «Любавин дзвін» (2003), «Дика лілея» (2005), «Калиновий дід» (2005), «Пташка з райського саду» (2013), літературного портрета «Микола Жулинський» (2000). Проілюструвала десятки книг різних авторів і кілька власних. Редагує книги місцевих літераторів. Упорядковує альманахи «Зорі народжуються на землі» та «Над Іквою-рікою». Пише пісні, малює. Пісні Любові Пшеничної співають і люблять люди, бо й сама вона, ніжна, вразлива, людяна, схожа на пісню.
Твори Любові Пшеничної увійшли у золотий фонд української літератури, вони введені у шкільні підручники для учнів молодших класів, друкувалися в перекладах російською, білоруською, тувинською мовами. Перший номінант громадських рейтингів «Кришталевий жолудь» та «Золотий колос» – найвищих нагород Дубенського району та міста Дубна.
Лауреат обласної молодіжної літературної премії імені Миколи Максися (1988), літературної премії імені Валер’яна Поліщука (2003), просвітянської премії імені Григорія Чубая та премії-стипендії США.
Переможниця обласного конкурсу «Краща книга Рівненщини» 2011, 2013 та 2015 років. У 2011 році збірка «Зайчикова читанка» (2007) стала переможницею в номінації «Краща книга для дітей», у 2013 році в номінації «Краще прозове видання» перемогла книга повістей, оповідань, новел «Коли зацвітуть лілеї…» (2008), а у 2015 році в номінації «Краща поетична збірка» перемогу здобула збірка «Пташка з райського саду» (2013).
Живе в селі Мирогоща Дубенського району.
Сучасники про Любов Пшеничну
«Що ж до художнього викладу Ваших думок, то місцями захоплююсь Вашими влучними порівняннями, художніми описами, відчуттями краси природи».
Ігор Свєшніков, доктор історичних наук
«Любов Пшенична… Прекрасне слов’янське ім’я, котре так точно відображає сутність цієї тендітної, граційної жінки з ликом Мадонни і з великими чорними, трішки печальними очима. Але попри цей ледь вловимий наліт печалі, ознаки життєвої мудрості, – ніколи вона не сприймається похмурою – навпаки, завжди погідна й усміхнена, і лише добре зазнайомившись з нею, відчуваєш, яка сильна воля зосереджена у цій худорлявій постаті, яка жага знань просвічує у погляді! Її цікавить усе – крім літератури, ще – й історія, і філософія, і психологія, шкода тільки – так катастрофічно не вистачає на усе часу!»
Лідія Рибенко
«Вірю в непересічний талант моєї товаришки по перу, радію за нашу дитячу літературу, що зблисла гарною зірничкою з Мирогощі...».
Микола Тимчак
«Зустріч з прекрасним завжди хвилює і радує. Як і публікації віршів поетеси у рівненських газетах, як і нові її твори, що з явилися в періодиці протягом багатьох років».
Василь Басараба
«Звертає на себе увагу легка магія образу, нереальне і непоясниме. Може тут і починається мистецтво?»
Олександр Ірванець
«З чим прийшла до людей Любов Пшенична? З тим, що нині тривожить, бентежить людину. Це і незахищеність перед сучасною ентеерівською дійсністю, й забуття вікових традицій народу, сповзання до провалля речовизму, накопичення, байдужості й історичне безпам’ятство».
Михайло Дубов
Окремі видання творів Л. Пшеничної
РАЧИНЕЦЬ СЕРГІЙ
ТИМЧАК МИКОЛА
|
Мико́ла Миха́йлович Тимча́к народився 1 березня 1956 в селі Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області в багатодітній родині. Батьки його займалися кравецтвом. З дитинства улюбленою книгою майбутнього поета був „Кобзар”, якого він вважав ще одним членом своєї родини. Микола Михайлович закінчив Тернопільську середню школу №8. – факультет української філології Рівненського педінституту. У 1978 році закінчив філологічний факультет Рівненського державного гуманітарного університету. Працював у Білоберізькій і Мокренській школах Дубенського району, завідуючим відділом дубровицької райгазети «Поліський маяк». Вихователем та викладачем Дубенського культосвітнього училища, заступником голови Дубенського райвиконкому на Рівненщині. Обирався депутатом Рівненської обласної ради. Започаткував щорічне Свято козацької слави на Козацькому редуті побіля Дубна, Свято українського вояцтва у селі Майдан на Дубенщині. За вагомий вклад у життя міста Дубна нагороджений почесною відзнакою «Кришталевий жолудь». Є автором слів гімну цього міста. М.Тимчак був одним із авторів кінофільма про Арсена Левковича, створеного самодіяльною народною кіностудією «Дубно». Учасник першого фестивалю «Червона рута» 1989 р., першого фестивалю української авторської пісні та співаної поезії «Оберіг-89» у м. Луцьку, Міжнародного Шевченківського форуму «В сім'ї вольній,новій», 1989 р., фестивалю української поезії «Золотий гомін», 1990 р., Всесвітнього форуму українців 1992 року, був сценаристом, ведучим і автором-виконавцем пісень звіту Рівненської області у телепередачі «Сонячні кларнети». Як різьбяр брав участь у всеукраїнських заходах: Свято різьбярств у Пирогові, 1986р., обласні свята народної творчості. Його персональні виставки відбувалися в Рівному, Дубні, Крем'янці. Роботи Миколи Тимчака (різьба по дереву) закуплені музеями Києва і Крем'янця. Два його горельєфи: „Мамина осінь" та „Осінній лірик Волині Іван Верховець" закупив музей народної архітектури та побуту. Одне з живописних полотен автора присвячено 140-річчю перебування Т. Г. Шевченка на Дубнівщині.. Він є автором пам'ятника на Козацькому редуті між селами Плоска і Семидуби Дубенського району Рівненської області, архітектором каплиці, що споруджена на цьому святому місці. Його руками і за його проектами споруджені пам'ятники борцям за волю і незалежність України у селах Верба і Мирогоща на Дубенщині, Ужинець - на Млинівщині, гранітний постамент пам'ятника Тарасу Шевченкові в Дубні. Він є автором меморіальної дошки Іоанну-Павлу II у Польщі, Миколі Лисенку, Уласу Самчуку, Тадеушу Чацькому, війську Богдана Хмельницького, Антонію Мальчевському, сотнику Дубенського козацтва Миколі Боришкевичу, краєзнавцеві Ігорю Лозов'юку, поету Арсену Левковичу, братам Носалям у місті Дубні. Його пензлем і різцем відроджено десятки духовних святинь Волині, Рівненщини і Тернопільщини. Митець брав участь в археологічних розкопках на «Козацьких могилах» та біля Звенигорода на Львівщині, які проводив І.К.Свєшніков. Микола Тимчак стояв біля стерна Народного Руху України на Дубенщині, створював із побратимами товариство «Просвіта» у місті, районі та області, сприяв відродженню козацтва і Союзу українок на Волині. В 1987 році вийшла перша збірка віршів Миколи Тимчака під назвою „Співаниця", яка оформлена самим автором. Передмову до неї написав Іван Драч. Микола Тимчак - автор і виконавець багатьох пісень. Він і поет, і музикант, і художник, і різьбяр, і композитор... Микола Тимчак - член Національної спілки письменників України, лауреат літературних премій імені Валер'яна Поліщука, імені Миколи Островського та Авеніра Коломийця. Його твори перекладалися японською, болгарською, білоруською, російською та іншими мовами.
Окремими виданнями вийшли збірки поезій: «Співаниця» (1987), «Сніги» (2005), «Посвіт любові» (2006), книга прози «Визволи нас від лукавого» (2009), збірка для дітей «Бавило» (2006).
Окремі видання творів М. Тимчака Бавило: вірші для дошк. та мол. шк. віку / М. Тимчак; ред. М. Береза. – Рівне: Овід, 2006. – 28 с. Книга-розмальовка „Бавило” присвячена донечці Настусі та порадувала вона не лише чимало діточок, а й принесла щире задоволення дорослим. Мелодійні, легкі для запам’ятовування вірші, з іскринкою гумору. Визволи нас від лукавого : новели / М. М. Тимчак. – Дубно : Дубен. друк., 2009. – 144 с. До книги Миколи Тимчака увійшли прозові твори, які порушують болючі проблеми сучасності. Невмируща душа, її взаємини з Богом і грішним світом, добро і зло, любов і ненависть лежать в основі його новел.
До збірки М. Тимчака “Посвіт любові” увійшли поезії різних літ, як ті, що раніше друкувались, так і досі невідомі читачам. Ще один важливий фактор – це те, що автор сам художньо оформив книгу. Подані в книзі й окремі роботи М. Тимчака з різьби по дереву, живопису, проектні та реставраційні роботи. Знайде читач у ній і суто документальні світлини, що розповідають про життєпис поета. На обкладинці книги подана одна з його художніх робіт «Діва Марія з Ісусом» (Свято-Миколаївський собор м. Дубно). Маємо змогу побачити репродукції таких робіт Миколи Михайловича, як „Тарас Шевченко біля джерела в селі Підлужжя на Дубенщині” ( 1984), „Мамині думи”(1987) та інші.
У збірці „Сніги” поєднано твори для дорослих та дітей. Цей своєрідний симбіоз розкриває його поетичну душу для різних поколінь. А любов - головний чинник поетичного духу цього автора.Микола Пшеничний у рецензії на збірку пише: „Це – не просто нова збірка творів Миколи Тимчака. Це – Поезії. У найвищому, найістиннішому значенні цього слова.” Книга містить вірші про Кобзаря, пейзажну, інтимну лірику. І чи не кожен вірш – то джерело для цитування.
„Співаниця” стала справжнім поетичним відкриттям. І саме за неї М. Тимчаку присуджено республіканську премію в галузі літератури та мистецтва імені Миколи Островського. Перша збірка поета містить близько п’яти десятків віршів, а також поему “Співаниця”, присвячену пам’яті лірника Івана Верховця. Єдність змісту і оформлення бо ілюстрував книгу сам автор.
Публікації творів М. Тимчака у збірниках та періодичних виданнях Безсмертники: [вірш] / М. Тимчак // Зміна. – 1978. - 8 берез. „В домашню негодисту чорну гризоту…”; “Кажуть, що тіло людське – із води...”: [вірші] / М.Тимчак // Зміна. – 1989. – 14 січ. [Вірші] / М. Тимчак // Літературна Рівненщина: антологія: до 20-річчя обласної організації письменників. - Рівне, 2005. – С. 464-479. [Вірші для дітей] / М.Тимчак // Хрестоматія: письменники Рівненщини – дітям. – Рівне, 2005. – С. 357-362. Вогонь на мене: [вірш] / М. Тимчак // Зміна. - 1987. – 26 берез. Доля: [вірш] / М. Тимчак // Зміна. – 1978. – 21 жовт. Доля; Під лелечим крилом; „Магазини, вікнасті мої магазини…”; Весняне; “Дощі, спиніться, годі лить!..”; „Вже дороги, як довгі ринви…”: [вірші] // Вітрила – 80: альманах. – К., 1980. – С. 124-129. “Зима в обірваних снігах, як сирота…”: [вірш] // М. Тимчак // Вісті Рівненщини. – 2008. – 11 квіт. – С. 1. Матері: [вірш] / М. Тимчак // Зміна. – 1980. – 8 берез. Милиці: [вірш] / М. Тимчак // Зміна. – 1981. – 25 черв. “Ой з-під зеленого дуба барвінок в’ється…”; “Я – сніг, який іде дорогами небес...” / М.Тимчак // Погорина: вип.3. – Рівне, 1999. – С. 24. Полин: оповідання / М. Тимчак // Погорина. – 2006. - № 1.- С. 54-56. Ріка: [оповідання] / М. Тимчак // Сім днів. – 2009. – З лип. – С. 14; Погорина. – 2009. - № 10-11. – С. 124-125. Роздум на горі Чернечій; Офорт 1860 року: [вірші] / М. Типчак // Шевченкові верстви. – Рівне, 1996. – С. 20-21. Рятую сад: [вірш] / М. Тимчак // Черв. прапор. – 1981. – 17 жовт. “Свіче моя, спасибі, що гориш…”: [вірш] / М.Тимчак // Погорина. – 2009. - № 10-11. – С. 240. Три заплачки: [вірші] / М. Тимчак // Поезія:86: вип. 1 – К., 1986. – С. 101-103. Хатинь; Тебе шукаю; Гори: [вірші] / М. Тимчак // Зміна. – 1980. – 12 квіт. Щедрувальники: [вірш] // Азалія: літ.-краєзн. календар на 1993-ій рік: вип. 1. – Рівне, 1992. – С. 7. “Я, синку, принесу тобі калини...”; Дай руку; Я – ріка; «Зима в обірваних снігах, як сирота…”; “Я нині липу вбив посеред гущі…”: [вірші] / М. Тимчак // Барви рідного краю: збірник. – Рівне, 2006. – С. 3-8.
Публікації про життя і творчість М. Тимчака
(CD-ROM). - Систем. требования: MICROSOFT WINDOWS 98/2000/X. - (в конв.)
Інтернет – ресурси:
|
|
|
|
|
Тимчак Мико́ла Миха́йлович – відомий як поет, художник, скульптор, іконописець, різьбяр, автор і виконавець пісень. Член Рівненської обласної організації Національної Спілки письменників України, лауреат обласної літературної премії ім. В. Поліщука, лауреат республіканської премії ім. М. Островського, Авеніра Коломийця, Грицька Чубая.
Посвіт любові: поезії різних літ/ М. Тимчак; ред. Л. Пшенична. – Дубно: ПП Таберт А. В., 2006. – 40 с.
Сніги: (поезії) / М. Тимчак. – Львів – Республіка Комі – Дубно, 2004. – 96 с.: іл.
Співаниця: поезії / М. Тимчак; вступ .сл. І. Драча. – К.: Рад. письменник, 1987. – 86 с. – (Перша книжка поета).